| admin | Дата: Субота, 17.10.2015, 08:21 | Повідомлення # 1 |
|
Ранг 10
Група: Администраторы
Повідомлень: 2045
Статус: Offline
| Такий потрібно-непотрібний РРО
Опубліковано в журналі “Головбух” № 28 (939), 27 липня 2015 р. (стор. 28-31)
Скільки горлянок скричано у стінах Верховної Ради України, скільки удаваних списів на всіх політичних ток-шоу зламано, аби довести законодавцям, що не можна повсюдно застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що така «зрівнялівка» заподіє більше шкоди, аніж очікуваних вигод і без того горьованому українському бізнесу, особливо так званим спрощенцям. І як не дивно, але «голос волаючого в пустелі» таки почуто. Але про все — за порядком
Такий потрібно-непотрібний РРО
Нарешті довгоочікуваний Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій» від 01.07.2015 № 569-VIII (далі — Закон № 569) усе ж таки офіційно побачив світ, хоча чинності ще не набрав.
Зміни до Податкового кодексу України
Звісно, Закон № 569 важко приймали, а ще важче підписували. І хоча цей норматив дещо виправдав позитивні очікування спрощенців, однаково змусив їх працювати нелегально. Адже відповідно до Перехідних положень Закону № 569 «цей Закон набирає чинності з дня його опублікування».
Офіційно Закон № 569 опубліковано 23.07.2015. Тобто до цієї дати ще була чинною редакція пункту 296.10 Податкового кодексу України (ПК), яка давала змогу не застосовувати РРО лише платникам єдиного податку (ЄП) другої і третьої груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платникам єдиного податку першої групи. Тож неважко дійти висновку, що з 01.07.2015 до 23.07.2015 платники ЄП третьої групи зобов’язані були застосовувати РРО, незалежно від обсягу їх доходу.
Такий обов’язок застосовувати РРО з 1 липня 2015 року для них встановив пункт 110 розділу I Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII*. Тож платникам ЄП третьої групи залишається сподіватися на те, що контролюючі органи матимуть здоровий глузд, і не зловживатимуть буквою закону, хоча остання й на користь бюджету.
Нова редакція пункту 296.10 ПК звільняє від обов’язку застосовувати РРО платників єдиного податку першої, другої і третьої груп (фізичних осіб — підприємців) незалежно від обраного виду діяльності.
Критерієм, який дозволяє працювати без РРО, для платників ЄП другої і третьої груп відтепер є обсяг доходу протягом календарного року: він не повинен перевищувати 1 000 000 гривень. Це у середньому 2 740 грн. на день. За умови, що платник ЄП відображає у Книзі доходів весь обсяг виручки.
Наслідком перевищення протягом календарного року зазначеного обсягу доходів є обов’язок застосування РРО з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення. Цей обов’язок є одноразовим і безповоротним: повернутися до правового стану, який дозволяє не застосовувати РРО положення ПК вже не дозволяють. «Набутий» обов’язок застосування РРО «продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку». Ну хіба що можна припинити підприємницьку діяльність, «виключитися» з ЄДР підприємців, а потім знову зареєструватися підприємцем і почати усе спочатку. Та й з дією свідоцтва законодавець дещо перемудрував: свідоцтва платника ЄП є лише в тих, хто їх отримував раніше. Зараз їх вже не видають. Якщо керуватися логікою, то, мабуть, слід виходити з того, що вказаний вище набутий обов’язок застосовувати РРО ДФС «залишатиме» підприємцям аж до втрати ними статусу підприємця, тобто такого статусу без якого застосування РРО є неможливим.
Інше питання полягає в тому, що ані ПК, ані Закон № 569 не надають контролюючим органам реальної можливості (не права, а саме можливості) проконтролювати обсяг доходу платника ЄП другої чи третьої групи. Єдиними джерелами інформації обсягу доходів платника ЄП є Книга доходів та податкові декларації. Обидва документи складає платник ЄП, а отже, саме йому і вирішувати, яку суму в цих документах відображати. Уявімо собі, що платник ЄП, заповнюючи Книгу доходів, нарахував 1 000 001 грн. Хіба ж буде зазначено цю суму? Адже ніщо не завадить зазначити 999 999 грн.
Задля справедливості варто нагадати про існування підпункту 14.1.264 ПК, який регулює такий процес податкового спостереження, як хронометраж. Процес спостереження за веденням господарської діяльності платника податків, який здійснюється під час проведення фактичних перевірок та застосовується контролюючими органами з метою встановлення реальних показників щодо діяльності платника податків, яка здійснюється на відповідному місці її провадження. Позаяк на фактичні перевірки стаття 82 ПК відводить строк 10 днів (з урахуванням подовження — 15), то зрозуміло, що хронометраж протягом 365 календарних днів — незаконний та, мабуть, і нереальний.
Зміни до Закону про РРО
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі — Закон про РРО) також зазнав певних змін. І вони вже не усі такі приємні для платників податків. Наприклад, реєстрації підлягають тепер і операції з приймання готівки для подальшого переказу.
Відтепер до РРО законодавець відносить і «вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор». Це РРО, призначений для забезпечення реалізації фіскальних функцій у складі програмно-технічного комплексу самообслуговування, автоматів з продажу товарів (послуг) тощо. Якщо візуально, то це апарати з кавою, апельсиновим фрешем, снеками etc…
Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу відтепер зобов’язані щоденно друкувати на РРО (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій. Проте — не зобов’язані забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Із набранням чинності Законом № 569 від обов’язку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку, звільнено лише фізичних осіб — підприємців, які є платниками ЄП та не зареєстровані платниками ПДВ. Решту категорій підприємців, включаючи й тих осіб, які відповідно до законодавства оподатковують за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг), вести такий облік будуть зобов’язані.
Крім того, до обов’язків суб’єктів господарювання, що застосовують РРО, додається обов’язок у разі виявлення його несправностей, а також пошкодження засобів контролю:
- протягом робочого дня, в якому виявлено несправності чи пошкодження, письмово або засобами електронного зв’язку у довільній формі повідомити центр сервісного обслуговування;
- протягом двох робочих днів після дня виявлення несправностей чи пошкодження письмово або засобами електронного зв’язку в довільній формі повідомити про це контролюючий орган, у якому суб’єкт господарювання зареєстрований платником податків.
У випадку тимчасового відключення електроенергії протягом семи днів (замість раніше зазначених 72 годин) проведення розрахункових операцій дозволяється здійснювати з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки.
Продовження строку з 72 годин до семи днів отримали й центри сервісного обслуговування. Проте й новий обов’язок та нову відповідальність вони тепер мають. Якщо протягом цього строку центр не забезпечив гарантійного ремонту РРО, то не пізніше сьомого робочого дня з дня прийняття в ремонт РРО він зобов’язаний ввести в експлуатацію належно зареєстрований на суб’єкта господарювання резервний РРО.
Ба, більше! Обов’язки центрів сервісного обслуговування щодо гарантійного ремонту РРО та введення резервного РРО відтепер спричинять застосування фінансової санкції у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Дещо змінилася й об’єктивна сторона правопорушення у сфері застосування РРО. Відповідальність, яку спричиняло встановлення «невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня» замінено правопорушенням у формі «невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня».
Тобто така невідповідність для фізичних осіб не спричинятиме негативних наслідків у вигляді фінансової санкції у розмірі 100% вартості проданих з порушеннями товарів (послуг) — за друге правопорушення та у п’ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями товарів (послуг) — за кожне наступне вчинене порушення. Та й юридичних осіб наразі не лякатиме санкція у п’ятикратному розмірі. Відтепер за кожне наступне вчинене правопорушення фінансова санкція становитиме 100% вартості проданого товару (послуг).
Вилучено з переліку видів відповідальності й фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо «не збережено контрольну стрічку протягом трьох років».
Зміни до Закону про платіжні системи
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (далі — Закон про платіжні системи) також містить певні нові норми, що стосуються реєстрації розрахункових операцій. У статті 1 Закону про платіжні системи з’явився новий термін «програмно-технічний комплекс самообслуговування». Це пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира).
Банки, агенти банків та учасники платіжних систем, які приймають готівку (у т. ч. за допомогою платіжних пристроїв) для подальшого її переказу, набули нового обов’язку «забезпечити надання щомісячно та на вимогу контролюючих органів інформації про суми коштів, що стягуються у вигляді фіксованої суми або відсотка за здійснення операцій з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічного комплексу самообслуговування».
* Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII.
http://yefimov.com.ua/?p=1740
|
| |
| |
